Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)

Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства. Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов'язання.

Чи потрібна Стамбульська конвенція Україні

У 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім’ї за даними Національної соціальної сервісної служби України.

Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук зазначила: "Ратифікація Стамбульської конвенції є найбільш рішучим кроком у боротьбі з гендерно обумовленим насильством, що гарантуватиме істотні зміни в законодавстві та роботі державних інститутів відповідно до міжнародних стандартів.

Це доленосне рішення було прийнято у найбільш складні для України часи й на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли".

Конвенція надає країнам-учасницям юридичну базу, а також стратегії й заходи щодо протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству.

Основні цілі Стамбульської конвенції

1. Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.

2. Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.

3. Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.

4. Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.

5. Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.

6. Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.

Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:

• психологічне насильство;

• переслідування (сталкінг);

• фізичне насильство;

• сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);

• примусовий шлюб;

• жіноче обрізання;

• примусовий аборт;

• примусову стерилізацію.

Країни-учасниці зобов'язуються

• внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;

• заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;

• скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.

Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству.

• Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.

• Освіта. Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.

• Підготовка кадрів із запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ'я та потреби постраждалих.

• Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.

Вимога ратифікувати Стамбульську конвенцію стала традиційною на щорічних Маршах жінок 8 березня.

 

Більш детально за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text