Відмінність трудових договорів від цивільно-правових договорів

Прозоре місто | Поточна діяльність | Дотримання законодавства про працю | Роз'яснення актуальних питань | 2019 рік | Відмінність трудових договорів від цивільно-правових договорів

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. Водночас чимало цивільно-правових договорів теж засновано на трудовій діяльності.

Тому трудові договори треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов'язана із трудовою діяльністю фізичних осіб.

	Трудовий договір	Договір цивільно-правового характеру
Законодавство, що регулює правовідносини	Кодекс законів про працю України КЗпП	Цивільний кодекс України ЦКУ
Предмет регулювання	Процес виконання робіт За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.	Кінцевий результат праці. Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи (послуги), що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Подання до ДФС повідомлення про прийняття найманих працівників	Так ч. 3 ст. 24 КЗпП та Постанова КМУ №413	Ні, оскільки відносини цивільно-правового характеру регулює ЦКУ, а не КЗпП
Форма договору	Усна або письмова Додержання письмової форми є обов’язковим у випадках, передбачених ст. 24 КЗпП	Тільки письмова (ст. 208 ЦКУ).
Сторони договору	Роботодавець та працівник;	Замовник та підрядник (виконавець)
Права та обов’язки сторін за договором	Передбачаються колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією та іншими локальними актами роботодавця	Зазначаються в самому договорі. Внутрішні локальні акти (колдоговір, положення тощо) роботодавця на виконавця робіт (послуг) не поширюються
Наказ чи розпорядження про зарахування працівника на роботу	Видається ч. 3 ст. 24 КЗпП	Не видається
Підлягання внутрішньому трудовому розпорядку	Так Працівник повинен дотримувати правил внутрішнього трудового розпорядку, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни (ст. 21, 139 КЗпП).	Ні Підрядник (виконавець) організовує роботу на власний розсуд.
Робота виконується особисто	Так Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Ст. 30 КЗпП	Можна залучити інших осіб Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи ст. 838 ЦКУ Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Ст. 902 ЦКУ
Поширення на особу соціально-трудових гарантій передбачених колективним договором	Так Законодавство про працю гарантує працівнику: право на оплату праці, на відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові й безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів), на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інші права, встановлені законодавством. КЗпП.	Ні Цивільне законодавство, на відміну від трудового, не передбачає будь-яких соціальних гарантій особам, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами. Ці особи не мають права на відпустку, на участь в управлінні підприємством та інші гарантії, визначені трудовим правом.
Оплата праці	Оплата праці здійснюється відповідно до КЗпП та Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР. Зарплата виплачується регулярно в робочі дні та не рідше ніж два рази на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону «Про оплату праці» №108/95-ВР); Роботодавець зобов’язаний виплачувати суму, не меншу ніж мінімальна заробітна плата, за найпростішу, некваліфіковану працю, яка здійснювалася працівником у межах місячної норми робочого часу (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР).	Винагорода за договором ЦПХ установлюється виключно за угодою сторін. Законодавством не передбачені обмеження в частині мінімального чи максимального розміру винагороди та строки її надання. За договором ЦПХ оплачується не процес праці, а його кінцевий результат, який визначається після закінчення роботи й підписання акту приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг)
Охорона праці	Обов'язок з організації охорони праці покладено на роботодавця (ст. 13 Закону № 2694)	Виконавець виконує роботи або надає послуги на власний ризик, тобто дбає про власну безпеку самостійно

Слід зазначити, що необхідно розуміти відповідальність за підміну трудових договорів на договори цивільно-правового характеру. Адже статтею 265 КЗпП передбачена відповідальність з приводу фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відділ контролю за додержанням законодавства про працю
виконавчого комітету Первомайської міської ради